Консолідаризм як порятунок: Володимир Карстен про філософію, що може змінити світ

Олена Коваль, журналіст

Ідеї, що змінюють світ, рідко виникають на рівному місці. Часто вони є результатом довгого і болісного шляху. Саме таку історію має філософія Консолідаризму, яка лежить в основі роману-пророцтва "Великий Перелом".

Її ідейний автор, мислитель Володимир Карстен, пройшов шлях довжиною у 18 років, шукаючи відповіді на екзистенційні питання. Його інтелектуальні пошуки, розчарування в ідеологіях і нескінченні дискусії на форумах тривали до однієї доленосної ночі.

Що ж сталося 7 січня 2005 року, коли Володимир Карстен, стоячи на порозі відчаю, пережив прозріння, яке дало йому "круговий огляд на 360°" і склало всі його ідеї в єдину, цілісну картину? Про це, а також про те, як ідеї Консолідаризму актуальні сьогодні, читайте в нашому відвертому інтерв'ю.

Олена Коваль:

Пане Володимире, минуло вже багато років відтоді, як Ви вперше сформулювали ідеї консолідаризму. Як Ви сьогодні оцінюєте свій тодішній задум? Чи зберігає він для Вас актуальність?

Володимир Карстен:

Дякую, Олено, за запитання. Ідеї, що лягли в основу Консолідаризму, не втратили своєї актуальності, а навпаки, лише підтвердилися часом. Але до них я прийшов не одразу.

Це був довгий шлях пошуків. Від успадкованої від батьків схильності до роздумів про соціальну справедливість, до розчарування в ідеях марксизму. Понад 18 років я інтенсивно вивчав філософську літературу, намагався брати участь у дискусіях на форумах, але всі мої ідеї були розрізненими.

Все змінилося 7 січня 2005 року. Серед ночі, після багаторічних пошуків, мені несподівано відкрилося бачення. Я побачив себе на схилі гори пізнання, на яку намагався піднятися багато років. І раптом мені відкрився круговий огляд з вершини на 360°, тоді я зрозумів і записав: «Я тебе зрозумів, Христе!».

Вже наступного дня мої розрізнені ідеї/уявлення нарешті склалися в цілісну картину буття. Саме тоді я почав писати послідовно та без суперечностей. З того часу, ідеї Консолідаризму та Смислоцентризму, які ми розробляли разом з учасниками форуму «Новий Єрусалим», перетворилися на логічно цілісну світоглядну систему. Сьогодні, через 20 років, я не бачу в тих твердженнях принципових протиріч.

.

Олена Коваль:

Чи змінилося Ваше особисте розуміння головних принципів консолідаризму за цей час? Якщо так — у чому саме?

Володимир Карстен, 2025 рік

Володимир Карстен:

Насправді основні принципи залишилися незмінними, адже їхня суть перевірена часом і логікою. Життя лише підтвердило їхню актуальність. Ми можемо розширювати тематику та доповнювати аргументацію, але логічних суперечностей чи тупиків не виникало. Моє розуміння стало глибшим, і тепер я бачу, що ці ідеї є частиною триєдиної світоглядної системи, яку я називаю: Смислоцентризм – Консолідаризм – Конституційний гуманізм.

Я завжди сприймав себе більше як мислителя, ніж як письменника. Тому я не вигадую, а лише записую те, що ретельно обдумано і перевірено на логічну сумісність. Опис усієї концепції — це значне колективне зусилля, і його неможливо вмістити в одну книгу. Це справа, яка потребуватиме багато часу і спільних зусиль багатьох людей.

Олена Коваль:

Коли Ви говорили про солідарність у масштабі всього людства, Ви, фактично, передбачали глобальні кризи нашого часу. Яке з Ваших ранніх передчуттів виявилося найбільш пророчим?

Володимир Карстен:

На жаль, найбільш пророчими виявилися всі три моїх припущення, оскільки сучасна криза є їхнім прямим наслідком.

Перше — це те, що спасіння людства може прийти лише через служіння Істинам. Людина не може бути ідеалом для самої себе, оскільки без вищих орієнтирів вона неминуче впадає у внутрішні та зовнішні протиріччя.

Друге — те, що згубною для всього людства є соціально-політична брехня. Вона руйнує довіру та єдність, перетворюючи суспільство на роздроблений хаос. Саме тому я вважаю, що системи таємниць повинні бути скасовані, а поширення свідомо хибної інформації має мати юридичні наслідки.

І третє — це необхідність для мислителів, громадських діячів та політиків навчатися мислити на метафізичному рівні — в просторі, часі та потенційних можливостях. Без цього неможливо бачити істинну картину світу та приймати рішення, які дійсно приведуть до позитивних змін.

Олена Коваль:

Що для Вас особисто сьогодні означає поняття «консолідація»? Це лише суспільний процес, чи й внутрішній стан людини?

Володимир Карстен:

Поняття «консолідація» — це і те, і інше. Це і внутрішній стан людини, і зовнішній, суспільний процес. Людство переживає "смисло-інформаційну революцію", де визначальною силою стає саме пізнавальна діяльність. Усвідомлення цього призводить до внутрішньої консолідації, а потім і до суспільної.

Найкраще цей процес описує відома мудрість: "Розділене горе — половина горя, розділене щастя (розуміння, довіра) — подвійне щастя". Консолідація — це спільний вклад у особисте та особистий вклад у спільне. Це безперервний процес об'єднання на глибинному рівні, який починається зі свідомості кожної людини.

Володимир Карстен, 2025 рік

Олена Коваль:

Як Ви вважаєте, чи здатні нинішні війни й глобальні виклики привести людство до глибшого розуміння консолідаризму?

Володимир Карстен:

Я вважаю, що за останні 250 років людство накопичило достатньо інформації та досвіду, щоб кожен міг усвідомити: за допомогою насильства, обману та шантажу конструктивних рішень досягти неможливо.

Навпаки, кожна агресивна дія має руйнівні наслідки для людства, віддаляючи нас від гармонійного об'єднання і наближаючи до можливості самознищення.

Нинішні глобальні виклики є трагічним підтвердженням цього. Вони не повинні "приводити" нас до розуміння, оскільки це розуміння має бути давно очевидним. Ці події — це неминучий наслідок того, що людство нехтувало цим простим принципом. Вони є останнім попередженням, що нам необхідно зробити вибір: або ми вчимося консолідуватися, або зникнемо.

Олена Коваль:

Ви багато писали про необхідність подолання егоцентризму цивілізації. Чи бачите Ви приклади того, що цей злам уже почав відбуватися?

Володимир Карстен:

Я вважаю, що проблема цивілізації полягає не стільки в особистому егоїзмі, скільки в тотальній нестачі логічно обґрунтованої, достовірної та перевіреної інформації. Ми не маємо доступу до правди щодо доленосних питань: руйнування екології, виснаження ресурсів, перспективи альтернативної енергетики (обґрунтованості надій на появу альтернативних ресурсів). Саме ця відсутність істини унеможливлює подолання егоцентризму. Ми не можемо свідомо змінитись, якщо не бачимо істинних наслідків своїх дій.

Олена Коваль:

Якщо уявити, що консолідаризм — це не тільки філософія, а й «практика життя», то які кроки може зробити кожна людина вже сьогодні, щоб жити у відповідності з цими принципами?

Володимир Карстен:

Найперший крок — це усвідомити, що кожен з нас накопичує певний набір переконань, що керують нашим мисленням. А наші думки визначають наші вчинки. Існуючі світоглядні концепції, які формувались протягом тисячоліть, вже вичерпали свій потенціал і не можуть дати нам конструктивних рішень.

Сьогодні технології стрімко змінюються, а принципи соціальної організації залишаються на рівні позаминулого століття. Це той самий анахронізм, про який ще в 60-ті роки говорили, як про перемогу "фізиків над ліриками". Якщо не змінити причину, результат не зміниться. Тому кожен має почати з себе: усвідомити свій світогляд і поставити під сумнів старі істини, які вже не працюють.

Олена Коваль:

Яким Ви бачите майбутнє консолідаризму? Це має бути нова суспільна доктрина, філософський напрямок чи, радше, духовна практика для людей?

Володимир Карстен:

Реалізація принципів Консолідаризму повинна і може стати повсякденною духовною та соціальною практикою. Це має бути свідомий вибір кожного, що стимулює відповідальне мислення заради відтворення еко-біо-соціальної гармонії.

Олена Коваль:

Чи є у Вас сьогодні відчуття, що головні ідеї консолідаризму були почуті? Чи ще попереду їхнє справжнє розкриття?

Володимир Карстен:

На жаль, широка аудиторія ще не почула ці ідеї повною мірою. Їхня актуальність багаторазово зросла, і суспільний запит на їх реалізацію був би набагато вищим, якби інформація про цю світоглядну концепцію була доступна більшій кількості людей.

Тому ми сподіваємося, що проєкт "Великий Перелом" прискорить процес переходу на нові принципи соціальної співпраці та взаємодопомоги.

Олена Коваль:

І наостанок: якщо б Ви могли звернутися до молодого покоління, яке тільки починає шукати власні орієнтири, яким би було Ваше головне послання?

Володимир Карстен:

Існує уявлення, що наша планета — це великий космічний корабель, а людство — його екіпаж. Наш екіпаж став занадто численним і здатним в найкоротші терміни радикально змінити умови довкілля, аж до згубних.

Необхідно усвідомити межі можливого і зрозуміти важливість свідомого самообмеження, щоб забезпечити збереження прийнятних умов життя для наших дітей, онуків та наступних поколінь.

Підсумок від Олени Коваль:

На цьому ми завершуємо нашу глибоку та відверту розмову з Володимиром Карстеном. Його філософія розвиває дух філософії Платона — це не просто теоретичні роздуми, а життєво необхідний дороговказ для сучасного світу. "Великий Перелом" — це не кінець, а лише початок. Початок нової епохи свідомого вибору, відродження та Діяльності по Любові.

Запрошуємо вас долучитися до цієї місії, ознайомившись із книгою та ідеями проєкту.